CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
3 Цар. 2
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

3-я книга Царств

Глава 2

1 Приблизилось7126 время3117 умереть4191 Давиду,1732 и завещал6680 он сыну1121 своему Соломону,8010 говоря:559

2 вот, я отхожу1980 в путь1870 всей земли,776 ты же будь2388 тверд2388 и будь мужествен376

3 и храни8104 завет4931 Господа3068 Бога430 твоего, ходя3212 путями1870 Его и соблюдая8104 уставы2708 Его и заповеди4687 Его, и определения4941 Его и постановления5715 Его, как написано3789 в законе8451 Моисеевом,4872 чтобы быть7919 тебе благоразумным7919 во всем, что ни будешь6213 делать,6213 и везде, куда ни обратишься;6437

4 чтобы Господь3068 исполнил6965 слово1697 Свое, которое Он сказал1696 обо мне, говоря:559 «если сыны1121 твои будут8104 наблюдать8104 за путями1870 своими, чтобы ходить3212 предо3942 Мною в истине571 от всего сердца3824 своего и от всей души5315 своей, то не прекратится3772 муж376 от тебя на престоле3678 Израилевом».3478

5 Еще: ты знаешь,3045 что сделал6213 мне Иоав,3097 сын1121 Саруин,6870 как поступил6213 он с двумя8147 вождями8269 войска6635 Израильского,3478 с Авениром,74 сыном1121 Нировым,5369 и Амессаем,6021 сыном1121 Иеферовым,3500 как он умертвил2026 их и пролил7760 кровь1818 бранную4421 во время мира,7965 обагрив5414 кровью1818 бранною4421 пояс2290 на чреслах4975 своих и обувь5275 на ногах7272 своих:

6 поступи6213 по мудрости2451 твоей, чтобы не отпустить3381 седины7872 его мирно7965 в преисподнюю.7585

7 А сынам1121 Верзеллия1271 Галаадитянина1569 окажи6213 милость,2617 чтоб они были между питающимися398 твоим столом,7979 ибо они пришли7126 ко мне, когда я бежал1272 от Авессалома,53 брата251 твоего.

8 Вот еще у тебя Семей,8096 сын1121 Геры1617 Вениамитянина1145 из Бахурима;980 он злословил7043 меня тяжким4834 злословием,7045 когда я шел3212 в Маханаим;4266 но он вышел3381 навстречу7125 мне у Иордана,3383 и я поклялся7650 ему Господом,3068 говоря:559 «я не умерщвлю4191 тебя мечом».2719

9 Ты же не оставь5352 его безнаказанным;5352 ибо ты человек376 мудрый2450 и знаешь,3045 что тебе сделать6213 с ним, чтобы низвести3381 седину7872 его в крови1818 в преисподнюю.7585

10 И почил7901 Давид1732 с отцами1 своими и погребен6912 был в городе5892 Давидовом.1732

11 Времени царствования4427 Давида1732 над Израилем3478 было сорок705 лет:8141 в Хевроне2275 царствовал4427 он семь7651 лет8141 и тридцать7970 три7969 года8141 царствовал4427 в Иерусалиме.3389

12 И сел3427 Соломон8010 на престоле3678 Давида,1732 отца1 своего, и царствование4438 его было3559 очень3966 твердо.3559

13 И пришел935 Адония,138 сын1121 Аггифы,2294 к Вирсавии,1339 матери517 Соломона.8010 Она сказала:559 с миром7965 ли приход935 твой? И сказал559 он: с миром.7965

14 И сказал559 он: у меня есть слово1697 к тебе. Она сказала:559 говори.1696

15 И сказал559 он: ты знаешь,3045 что царство4410 принадлежало мне, и весь Израиль3478 обращал7760 на меня взоры6440 свои, как на будущего4427 царя;4427 но царство4410 отошло5437 от меня и досталось брату251 моему, ибо от Господа3068 это было ему;

16 теперь я прошу7592 тебя об одном,259 не откажи7725 мне. Она сказала559 ему: говори.1696

17 И сказал559 он: прошу тебя, поговори559 царю4428 Соломону,8010 ибо он не откажет7725 тебе, чтоб он дал5414 мне Ависагу49 Сунамитянку7767 в жену.802

18 И сказала559 Вирсавия:1339 хорошо,2896 я поговорю1696 о тебе царю.4428

19 И вошла935 Вирсавия1339 к царю4428 Соломону8010 говорить1696 ему об Адонии.138 Царь4428 встал6965 перед7125 нею, и поклонился7812 ей, и сел3427 на престоле3678 своем. Поставили3678 престол7760 и для матери517 царя,4428 и она села3427 по правую3225 руку3225 его

20 и сказала:559 я имею7592 к тебе одну259 небольшую6996 просьбу,7596 не откажи7725 мне. И сказал559 ей царь:4428 проси,7592 мать517 моя; я не откажу7725 тебе.

21 И сказала559 она: дай5414 Ависагу49 Сунамитянку7767 Адонии,138 брату251 твоему, в жену.802

22 И отвечал6030 царь4428 Соломон8010 и сказал559 матери517 своей: а зачем ты просишь7592 Ависагу49 Сунамитянку7767 для Адонии?138 проси7592 ему также и царства;4410 ибо он мой старший1419 брат,251 и ему священник3548 Авиафар54 и Иоав,3097 сын1121 Саруин,6870 друг.

23 И поклялся7650 царь4428 Соломон8010 Господом,3068 говоря:559 то и то пусть сделает6213 со мною Бог430 и еще3254 больше3254 сделает,3254 если не на свою душу5315 сказал1696 Адония138 такое слово;1697

24 ныне же, — жив2416 Господь,3068 укрепивший3559 меня и посадивший3427 меня на престоле3678 Давида,1732 отца1 моего, и устроивший6213 мне дом,1004 как говорил1696 Он, — ныне же Адония138 должен умереть.4191

25 И послал7971 царь4428 Соломон8010 Ванею,1141 сына1121 Иодаева,3077 который поразил6293 его, и он умер.4191

26 А священнику3548 Авиафару54 царь4428 сказал:559 ступай3212 в Анафоф6068 на твое поле;7704 ты достоин376 смерти,4194 но в настоящее время я не умерщвлю4191 тебя, ибо ты носил5375 ковчег727 Владыки136 Господа3069 пред3942 Давидом,1732 отцом1 моим, и терпел6031 все, что терпел6031 отец1 мой.

27 И удалил1644 Соломон8010 Авиафара54 от священства3548 Господня,3068 и исполнилось4390 слово1697 Господа,3068 которое сказал1696 Он о доме1004 Илия5941 в Силоме.7887

28 Слух8052 об этом дошел935 до Иоава,3097 — так как Иоав3097 склонялся5186 на310 сторону310 Адонии,138 а на310 сторону310 Соломона53 не склонялся,5186 — и убежал5127 Иоав3097 в скинию168 Господню3068 и ухватился2388 за роги7161 жертвенника.4196

29 И донесли5046 царю4428 Соломону,8010 что Иоав3097 убежал5127 в скинию168 Господню3068 и что он у681 жертвенника.4196 И послал7971 Соломон8010 Ванею,1141 сына1121 Иодаева,3077 говоря:559 пойди,3212 умертви6293 его.

30 И пришел935 Ванея1141 в скинию168 Господню3068 и сказал559 ему: так сказал559 царь:4428 выходи.3318 И сказал559 тот: нет, я хочу умереть4191 здесь. Ванея1141 передал77251697 это царю,4428 говоря:559 так сказал1696 Иоав,3097 и так отвечал6030 мне.

31 Царь4428 сказал559 ему: сделай,6213 как он сказал,1696 и умертви6293 его и похорони6912 его, и сними5493 невинную2600 кровь,1818 пролитую8210 Иоавом,3097 с меня и с дома1004 отца1 моего;

32 да обратит7725 Господь3068 кровь1818 его на голову7218 его за то, что он убил6293 двух8147 мужей582 невинных6662 и лучших2896 его: поразил2026 мечом,2719 без ведома3045 отца1 моего Давида,1732 Авенира,74 сына1121 Нирова,5369 военачальника82696635 Израильского,1121 и Амессая,6021 сына1121 Иеферова,3500 военачальника82696635 Иудейского;3063

33 да обратится7725 кровь1818 их на голову7218 Иоава3097 и на голову7218 потомства2233 его на веки,5769 а Давиду1732 и потомству2233 его, и дому1004 его и престолу3678 его да будет мир7965 на5704 веки5769 от Господа!3068

34 И пошел5927 Ванея,1141 сын1121 Иодаев,3077 и поразил6293 Иоава, и умертвил4191 его, и он был6912 похоронен6912 в доме1004 своем в пустыне.4057

35 И поставил5414 царь4428 Соломон Ванею,1141 сына1121 Иодаева,3077 вместо его над войском;6635 а Садока6659 священника3548 поставил5414 царь4428 вместо Авиафара.54

36 И послав7971 царь4428 призвал7121 Семея8096 и сказал559 ему: построй1129 себе дом1004 в Иерусалиме3389 и живи3427 здесь, и никуда не выходи3318 отсюда;575

37 и знай,3045 что в тот день,3117 в который ты выйдешь3318 и перейдешь5674 поток5158 Кедрон,6939 непременно4191 умрешь;4191 кровь1818 твоя будет на голове7218 твоей.

38 И сказал559 Семей8096 царю:4428 хорошо;2896 как приказал1696 господин113 мой царь,4428 так сделает6213 раб5650 твой. И жил3427 Семей8096 в Иерусалиме3389 долгое7227 время.3117

39 Но через7093 три7969 года8141 случилось, что у Семея8096 двое8147 рабов5650 убежали1272 к Анхусу,397 сыну1121 Маахи,4601 царю4428 Гефскому.1661 И сказали5046 Семею,8096 говоря:559 вот, рабы5650 твои в Гефе.1661

40 И встал6965 Семей,8096 и оседлал2280 осла2543 своего, и отправился3212 в Геф1661 к Анхусу397 искать1245 рабов5650 своих. И возвратился3212 Семей8096 и привел935 рабов5650 своих из Гефа.1661

41 И донесли5046 Соломону,8010 что Семей8096 ходил1980 из Иерусалима3389 в Геф1661 и возвратился.7725

42 И послав7971 призвал7121 царь4428 Семея8096 и сказал559 ему: не клялся7650 ли я тебе Господом3068 и не объявлял5749 ли тебе, говоря:559 «знай,3045 что в тот день,3117 в который ты выйдешь3318 и пойдешь1980 куда-нибудь, непременно4191 умрешь»?4191 и ты сказал559 мне: «хорошо»;2896

43 зачем же ты не соблюл8104 приказания,4687 которое я дал6680 тебе пред Господом3068 с клятвою?7621

44 И сказал559 царь4428 Семею:8096 ты знаешь3045 и знает3045 сердце3824 твое все зло,7451 какое ты сделал6213 отцу1 моему Давиду;1732 да обратит7725 же Господь3068 злобу7451 твою на голову7218 твою!

45 а царь4428 Соломон8010 да будет благословен,1288 и престол3678 Давида1732 да будет непоколебим3559 пред3942 Господом3068 во5704 веки!5769

46 и повелел6680 царь4428 Ванее,1141 сыну1121 Иодаеву,3077 и он пошел3318 и поразил6293 Семея, и тот умер.4191

1-а царiв

Розділ 2

1 І набли́зилися Давидові дні до смерти, і він наказав своєму синові Соломонові, говорячи:

2 „Ось я йду дорогою всієї землі, а ти будеш міцни́й та станеш мужем.

3 І будеш ти стерегти́ нака́зи Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти́ постанови Його, заповіді Його, та устави Його й сві́дчення Його, як писано в Мойсеєвім Зако́ні, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди зве́рнешся,

4 щоб ви́повнив Господь слово Своє, яке говорив мені, кажучи: Якщо сини твої будуть стерегти дороги свої, щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то, сказав: Не буде переводу ніко́му від тебе на троні Ізраїлевім!

5 А також ти знаєш, що́ зробив мені Йоа́в, син Церуїн, що́ зробив він двом провідника́м Ізраїлевих військ, — Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому. Він повбивав їх, і пролив воєнну кров у час миру, і попля́мив воєнною кров'ю свого пояса, що на сте́гнах його, та санда́лі свої, що на нога́х його.

6 І ти зро́биш за своєю мудрістю, і не даси зни́зитися сивині́ його мирно до шео́лу.

7 А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку, і нехай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони отак прийшли до ме́не, коли я втікав перед Авесаломом, твоїм братом.

8 А ось з тобою Шім'ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму. А він прокля́в був мене гострим прокля́ттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та він прийшов до Йорда́ну стрі́нути мене, і я присягнув йому Господом, говорячи: Не заб'ю тебе мечем!

9 А тепер не прощай йому́, бо ти муж мудрий, і знатимеш, що́ зробити йому, — і ти сивину́ його зведе́ш у крові до шео́лу“.

10 І спочив Давид з батьками своїми, і був похо́ваний у Давидовім Місті.

11 А дні, що Давид царював над Ізраїлем, сорок літ: у Хевроні царював він сім літ, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки.

12 І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і його царюва́ння було дуже міцне́.

13 І прийшов Адо́нія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона сказала: „Чи при́хід твій — з миром?“ І він відказав: „З миром“.

14 І сказав: „Справа в мене до те́бе“. А вона відказала: „Говори!“

15 І він сказав: „Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звернув увесь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і доста́лось моєму братові, бо від Господа це сталось йому.

16 А тепер одне бажа́ння жадаю я від тебе: Не відмовляй мені!“ А вона сказала йому: „Говори!“

17 І він сказав: „Скажи цареві Соломонові, — бо він не відмовить тобі, — щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку“.

18 І сказала Вірсавія: „Добре, — я скажу́ про тебе царе́ві“.

19 І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонія. А цар устав назустріч їй, і вклонився їй, та й сів на своєму троні. І поставив він трона й для царевої матері, і вона сіла по прави́ці його.

20 І сказала вона: „Одне мале жада́ння бажаю я від тебе, — не відмов мені“. І сказав їй цар: „Жадай, мати моя, бо я не відмо́влю тобі“.

21 І сказала вона: „Нехай шунаммітка Авішаґ буде да́на братові твоєму Адонії за жінку“.

22 І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері: „І на́що ти про́сиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Та попроси для нього й царства, бо він брат мій, ста́рший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина“!

23 І присягнув цар Соломон Господом, говорячи: „Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово...

24 А тепер, — як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що зробив мені дім, як говорив був, — сьогодні буде вбитий Адо́нія!“

25 І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, — і він ура́зив його, і той помер...

26 А священикові Евіятарові цар сказав: „Іди до Анатоту на поля́ свої, бо ти чоловік смерти, а цього дня не вб'ю тебе, бо носив ти ковчега Владики Господа перед обличчям батька мого Давида, і що терпів ти в усьому, в чому терпів мій батько“.

27 І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб ви́повнилося слово Господнє, яке говорив у Шіло́ на дім Іліїв.

28 А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господньої скинії, і схопи́вся за роги же́ртівника...

29 І доне́сено цареві Соломонові, що Йоав утік до скинії Господньої, і ось він при жертівнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, говорячи: „Іди, — урази́ його!“

30 І ввійшов Беная до Господньої скинії, та й сказав до нього: „Так сказав цар: Вийди!“ А той відказав: „Ні, я тут помру!“ І передав Беная цареві це слово, говорячи: „Так сказав Йоав, і так відповів мені“.

31 І сказав йому цар: „Зроби, як я говорив, і врази́ його. І поховаєш його, і зді́ймеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з дому мого батька.

32 І нехай оберне Господь його кров на його голову, що він ура́зив був двох мужів справедливих та ліпших від нього, і повбивав їх мече́м, а батько мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, провідника́ Ізраїлевого війська, та Амасу, сина Єтеревого, провідника́ Юдиного війська.

33 І нехай зве́рнеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його навіки. А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки“.

34 І пішов Беная, Єгоядин син, і вра́зив його, та й убив його. І був він похо́ваний у своїм домі в пустині.

35 А цар, замість нього, настанови́в над ві́йськом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара.

36 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав йому: „Збудуй собі дім в Єрусалимі, й осядеш там, і не ви́йдеш звідти ані сюди, ані туди.

37 І буде того дня, як ти ви́йдеш і пере́йдеш поток Кедро́н, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй!“

38 І сказав Шім'ї до царя: „Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій'.“ І сидів Шім'ї в Єрусалимі багато днів.

39 І сталося в кінці трьох років, і втекли́ двоє рабів Шім'ї до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І доне́сли Шім'ї, говорячи: „Ось раби́ твої в Ґаті!“

40 І встав Шім'ї, й осідлав осла свого та й подався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І пішов Шім'ї, і привів своїх рабів з Ґату.

41 А Соломонові доне́сено, що Шім'ї пішов з Єрусалиму в Ґат і вернувся.

42 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав до нього: „Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, говорячи: Того дня, коли ти ви́йдеш і пі́деш туди чи сюди, щоб ти добре знав, що конче помреш? І ти сказав мені: Добра це річ, що я чув.

43 І чому́ ти не додержувався Господньої прися́ги та нака́за, що я наказав був тобі?“

44 І сказав цар до Шім'ї: „Ти знаєш усе те зло, і знало твоє серце, що зробив ти Давидові, батькові моєму. І поверне Господь твоє зло на твою голову.

45 А цар Соломон — благословенний, а Давидів трон буде стояти міцно перед Господнім лицем аж навіки“.

46 І цар наказав Бенаї, Єгоядиному синові, і той вийшов і вра́зив його, — і він помер. І царство зміцніло в Соломоновій руці.

3-я книга Царств

Глава 2

1-а царiв

Розділ 2

1 Приблизилось7126 время3117 умереть4191 Давиду,1732 и завещал6680 он сыну1121 своему Соломону,8010 говоря:559

1 І набли́зилися Давидові дні до смерти, і він наказав своєму синові Соломонові, говорячи:

2 вот, я отхожу1980 в путь1870 всей земли,776 ты же будь2388 тверд2388 и будь мужествен376

2 „Ось я йду дорогою всієї землі, а ти будеш міцни́й та станеш мужем.

3 и храни8104 завет4931 Господа3068 Бога430 твоего, ходя3212 путями1870 Его и соблюдая8104 уставы2708 Его и заповеди4687 Его, и определения4941 Его и постановления5715 Его, как написано3789 в законе8451 Моисеевом,4872 чтобы быть7919 тебе благоразумным7919 во всем, что ни будешь6213 делать,6213 и везде, куда ни обратишься;6437

3 І будеш ти стерегти́ нака́зи Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти́ постанови Його, заповіді Його, та устави Його й сві́дчення Його, як писано в Мойсеєвім Зако́ні, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди зве́рнешся,

4 чтобы Господь3068 исполнил6965 слово1697 Свое, которое Он сказал1696 обо мне, говоря:559 «если сыны1121 твои будут8104 наблюдать8104 за путями1870 своими, чтобы ходить3212 предо3942 Мною в истине571 от всего сердца3824 своего и от всей души5315 своей, то не прекратится3772 муж376 от тебя на престоле3678 Израилевом».3478

4 щоб ви́повнив Господь слово Своє, яке говорив мені, кажучи: Якщо сини твої будуть стерегти дороги свої, щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то, сказав: Не буде переводу ніко́му від тебе на троні Ізраїлевім!

5 Еще: ты знаешь,3045 что сделал6213 мне Иоав,3097 сын1121 Саруин,6870 как поступил6213 он с двумя8147 вождями8269 войска6635 Израильского,3478 с Авениром,74 сыном1121 Нировым,5369 и Амессаем,6021 сыном1121 Иеферовым,3500 как он умертвил2026 их и пролил7760 кровь1818 бранную4421 во время мира,7965 обагрив5414 кровью1818 бранною4421 пояс2290 на чреслах4975 своих и обувь5275 на ногах7272 своих:

5 А також ти знаєш, що́ зробив мені Йоа́в, син Церуїн, що́ зробив він двом провідника́м Ізраїлевих військ, — Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому. Він повбивав їх, і пролив воєнну кров у час миру, і попля́мив воєнною кров'ю свого пояса, що на сте́гнах його, та санда́лі свої, що на нога́х його.

6 поступи6213 по мудрости2451 твоей, чтобы не отпустить3381 седины7872 его мирно7965 в преисподнюю.7585

6 І ти зро́биш за своєю мудрістю, і не даси зни́зитися сивині́ його мирно до шео́лу.

7 А сынам1121 Верзеллия1271 Галаадитянина1569 окажи6213 милость,2617 чтоб они были между питающимися398 твоим столом,7979 ибо они пришли7126 ко мне, когда я бежал1272 от Авессалома,53 брата251 твоего.

7 А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку, і нехай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони отак прийшли до ме́не, коли я втікав перед Авесаломом, твоїм братом.

8 Вот еще у тебя Семей,8096 сын1121 Геры1617 Вениамитянина1145 из Бахурима;980 он злословил7043 меня тяжким4834 злословием,7045 когда я шел3212 в Маханаим;4266 но он вышел3381 навстречу7125 мне у Иордана,3383 и я поклялся7650 ему Господом,3068 говоря:559 «я не умерщвлю4191 тебя мечом».2719

8 А ось з тобою Шім'ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму. А він прокля́в був мене гострим прокля́ттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та він прийшов до Йорда́ну стрі́нути мене, і я присягнув йому Господом, говорячи: Не заб'ю тебе мечем!

9 Ты же не оставь5352 его безнаказанным;5352 ибо ты человек376 мудрый2450 и знаешь,3045 что тебе сделать6213 с ним, чтобы низвести3381 седину7872 его в крови1818 в преисподнюю.7585

9 А тепер не прощай йому́, бо ти муж мудрий, і знатимеш, що́ зробити йому, — і ти сивину́ його зведе́ш у крові до шео́лу“.

10 И почил7901 Давид1732 с отцами1 своими и погребен6912 был в городе5892 Давидовом.1732

10 І спочив Давид з батьками своїми, і був похо́ваний у Давидовім Місті.

11 Времени царствования4427 Давида1732 над Израилем3478 было сорок705 лет:8141 в Хевроне2275 царствовал4427 он семь7651 лет8141 и тридцать7970 три7969 года8141 царствовал4427 в Иерусалиме.3389

11 А дні, що Давид царював над Ізраїлем, сорок літ: у Хевроні царював він сім літ, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки.

12 И сел3427 Соломон8010 на престоле3678 Давида,1732 отца1 своего, и царствование4438 его было3559 очень3966 твердо.3559

12 І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і його царюва́ння було дуже міцне́.

13 И пришел935 Адония,138 сын1121 Аггифы,2294 к Вирсавии,1339 матери517 Соломона.8010 Она сказала:559 с миром7965 ли приход935 твой? И сказал559 он: с миром.7965

13 І прийшов Адо́нія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона сказала: „Чи при́хід твій — з миром?“ І він відказав: „З миром“.

14 И сказал559 он: у меня есть слово1697 к тебе. Она сказала:559 говори.1696

14 І сказав: „Справа в мене до те́бе“. А вона відказала: „Говори!“

15 И сказал559 он: ты знаешь,3045 что царство4410 принадлежало мне, и весь Израиль3478 обращал7760 на меня взоры6440 свои, как на будущего4427 царя;4427 но царство4410 отошло5437 от меня и досталось брату251 моему, ибо от Господа3068 это было ему;

15 І він сказав: „Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звернув увесь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і доста́лось моєму братові, бо від Господа це сталось йому.

16 теперь я прошу7592 тебя об одном,259 не откажи7725 мне. Она сказала559 ему: говори.1696

16 А тепер одне бажа́ння жадаю я від тебе: Не відмовляй мені!“ А вона сказала йому: „Говори!“

17 И сказал559 он: прошу тебя, поговори559 царю4428 Соломону,8010 ибо он не откажет7725 тебе, чтоб он дал5414 мне Ависагу49 Сунамитянку7767 в жену.802

17 І він сказав: „Скажи цареві Соломонові, — бо він не відмовить тобі, — щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку“.

18 И сказала559 Вирсавия:1339 хорошо,2896 я поговорю1696 о тебе царю.4428

18 І сказала Вірсавія: „Добре, — я скажу́ про тебе царе́ві“.

19 И вошла935 Вирсавия1339 к царю4428 Соломону8010 говорить1696 ему об Адонии.138 Царь4428 встал6965 перед7125 нею, и поклонился7812 ей, и сел3427 на престоле3678 своем. Поставили3678 престол7760 и для матери517 царя,4428 и она села3427 по правую3225 руку3225 его

19 І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонія. А цар устав назустріч їй, і вклонився їй, та й сів на своєму троні. І поставив він трона й для царевої матері, і вона сіла по прави́ці його.

20 и сказала:559 я имею7592 к тебе одну259 небольшую6996 просьбу,7596 не откажи7725 мне. И сказал559 ей царь:4428 проси,7592 мать517 моя; я не откажу7725 тебе.

20 І сказала вона: „Одне мале жада́ння бажаю я від тебе, — не відмов мені“. І сказав їй цар: „Жадай, мати моя, бо я не відмо́влю тобі“.

21 И сказала559 она: дай5414 Ависагу49 Сунамитянку7767 Адонии,138 брату251 твоему, в жену.802

21 І сказала вона: „Нехай шунаммітка Авішаґ буде да́на братові твоєму Адонії за жінку“.

22 И отвечал6030 царь4428 Соломон8010 и сказал559 матери517 своей: а зачем ты просишь7592 Ависагу49 Сунамитянку7767 для Адонии?138 проси7592 ему также и царства;4410 ибо он мой старший1419 брат,251 и ему священник3548 Авиафар54 и Иоав,3097 сын1121 Саруин,6870 друг.

22 І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері: „І на́що ти про́сиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Та попроси для нього й царства, бо він брат мій, ста́рший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина“!

23 И поклялся7650 царь4428 Соломон8010 Господом,3068 говоря:559 то и то пусть сделает6213 со мною Бог430 и еще3254 больше3254 сделает,3254 если не на свою душу5315 сказал1696 Адония138 такое слово;1697

23 І присягнув цар Соломон Господом, говорячи: „Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово...

24 ныне же, — жив2416 Господь,3068 укрепивший3559 меня и посадивший3427 меня на престоле3678 Давида,1732 отца1 моего, и устроивший6213 мне дом,1004 как говорил1696 Он, — ныне же Адония138 должен умереть.4191

24 А тепер, — як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що зробив мені дім, як говорив був, — сьогодні буде вбитий Адо́нія!“

25 И послал7971 царь4428 Соломон8010 Ванею,1141 сына1121 Иодаева,3077 который поразил6293 его, и он умер.4191

25 І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, — і він ура́зив його, і той помер...

26 А священнику3548 Авиафару54 царь4428 сказал:559 ступай3212 в Анафоф6068 на твое поле;7704 ты достоин376 смерти,4194 но в настоящее время я не умерщвлю4191 тебя, ибо ты носил5375 ковчег727 Владыки136 Господа3069 пред3942 Давидом,1732 отцом1 моим, и терпел6031 все, что терпел6031 отец1 мой.

26 А священикові Евіятарові цар сказав: „Іди до Анатоту на поля́ свої, бо ти чоловік смерти, а цього дня не вб'ю тебе, бо носив ти ковчега Владики Господа перед обличчям батька мого Давида, і що терпів ти в усьому, в чому терпів мій батько“.

27 И удалил1644 Соломон8010 Авиафара54 от священства3548 Господня,3068 и исполнилось4390 слово1697 Господа,3068 которое сказал1696 Он о доме1004 Илия5941 в Силоме.7887

27 І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб ви́повнилося слово Господнє, яке говорив у Шіло́ на дім Іліїв.

28 Слух8052 об этом дошел935 до Иоава,3097 — так как Иоав3097 склонялся5186 на310 сторону310 Адонии,138 а на310 сторону310 Соломона53 не склонялся,5186 — и убежал5127 Иоав3097 в скинию168 Господню3068 и ухватился2388 за роги7161 жертвенника.4196

28 А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господньої скинії, і схопи́вся за роги же́ртівника...

29 И донесли5046 царю4428 Соломону,8010 что Иоав3097 убежал5127 в скинию168 Господню3068 и что он у681 жертвенника.4196 И послал7971 Соломон8010 Ванею,1141 сына1121 Иодаева,3077 говоря:559 пойди,3212 умертви6293 его.

29 І доне́сено цареві Соломонові, що Йоав утік до скинії Господньої, і ось він при жертівнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, говорячи: „Іди, — урази́ його!“

30 И пришел935 Ванея1141 в скинию168 Господню3068 и сказал559 ему: так сказал559 царь:4428 выходи.3318 И сказал559 тот: нет, я хочу умереть4191 здесь. Ванея1141 передал77251697 это царю,4428 говоря:559 так сказал1696 Иоав,3097 и так отвечал6030 мне.

30 І ввійшов Беная до Господньої скинії, та й сказав до нього: „Так сказав цар: Вийди!“ А той відказав: „Ні, я тут помру!“ І передав Беная цареві це слово, говорячи: „Так сказав Йоав, і так відповів мені“.

31 Царь4428 сказал559 ему: сделай,6213 как он сказал,1696 и умертви6293 его и похорони6912 его, и сними5493 невинную2600 кровь,1818 пролитую8210 Иоавом,3097 с меня и с дома1004 отца1 моего;

31 І сказав йому цар: „Зроби, як я говорив, і врази́ його. І поховаєш його, і зді́ймеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з дому мого батька.

32 да обратит7725 Господь3068 кровь1818 его на голову7218 его за то, что он убил6293 двух8147 мужей582 невинных6662 и лучших2896 его: поразил2026 мечом,2719 без ведома3045 отца1 моего Давида,1732 Авенира,74 сына1121 Нирова,5369 военачальника82696635 Израильского,1121 и Амессая,6021 сына1121 Иеферова,3500 военачальника82696635 Иудейского;3063

32 І нехай оберне Господь його кров на його голову, що він ура́зив був двох мужів справедливих та ліпших від нього, і повбивав їх мече́м, а батько мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, провідника́ Ізраїлевого війська, та Амасу, сина Єтеревого, провідника́ Юдиного війська.

33 да обратится7725 кровь1818 их на голову7218 Иоава3097 и на голову7218 потомства2233 его на веки,5769 а Давиду1732 и потомству2233 его, и дому1004 его и престолу3678 его да будет мир7965 на5704 веки5769 от Господа!3068

33 І нехай зве́рнеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його навіки. А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки“.

34 И пошел5927 Ванея,1141 сын1121 Иодаев,3077 и поразил6293 Иоава, и умертвил4191 его, и он был6912 похоронен6912 в доме1004 своем в пустыне.4057

34 І пішов Беная, Єгоядин син, і вра́зив його, та й убив його. І був він похо́ваний у своїм домі в пустині.

35 И поставил5414 царь4428 Соломон Ванею,1141 сына1121 Иодаева,3077 вместо его над войском;6635 а Садока6659 священника3548 поставил5414 царь4428 вместо Авиафара.54

35 А цар, замість нього, настанови́в над ві́йськом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара.

36 И послав7971 царь4428 призвал7121 Семея8096 и сказал559 ему: построй1129 себе дом1004 в Иерусалиме3389 и живи3427 здесь, и никуда не выходи3318 отсюда;575

36 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав йому: „Збудуй собі дім в Єрусалимі, й осядеш там, і не ви́йдеш звідти ані сюди, ані туди.

37 и знай,3045 что в тот день,3117 в который ты выйдешь3318 и перейдешь5674 поток5158 Кедрон,6939 непременно4191 умрешь;4191 кровь1818 твоя будет на голове7218 твоей.

37 І буде того дня, як ти ви́йдеш і пере́йдеш поток Кедро́н, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй!“

38 И сказал559 Семей8096 царю:4428 хорошо;2896 как приказал1696 господин113 мой царь,4428 так сделает6213 раб5650 твой. И жил3427 Семей8096 в Иерусалиме3389 долгое7227 время.3117

38 І сказав Шім'ї до царя: „Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій'.“ І сидів Шім'ї в Єрусалимі багато днів.

39 Но через7093 три7969 года8141 случилось, что у Семея8096 двое8147 рабов5650 убежали1272 к Анхусу,397 сыну1121 Маахи,4601 царю4428 Гефскому.1661 И сказали5046 Семею,8096 говоря:559 вот, рабы5650 твои в Гефе.1661

39 І сталося в кінці трьох років, і втекли́ двоє рабів Шім'ї до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І доне́сли Шім'ї, говорячи: „Ось раби́ твої в Ґаті!“

40 И встал6965 Семей,8096 и оседлал2280 осла2543 своего, и отправился3212 в Геф1661 к Анхусу397 искать1245 рабов5650 своих. И возвратился3212 Семей8096 и привел935 рабов5650 своих из Гефа.1661

40 І встав Шім'ї, й осідлав осла свого та й подався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І пішов Шім'ї, і привів своїх рабів з Ґату.

41 И донесли5046 Соломону,8010 что Семей8096 ходил1980 из Иерусалима3389 в Геф1661 и возвратился.7725

41 А Соломонові доне́сено, що Шім'ї пішов з Єрусалиму в Ґат і вернувся.

42 И послав7971 призвал7121 царь4428 Семея8096 и сказал559 ему: не клялся7650 ли я тебе Господом3068 и не объявлял5749 ли тебе, говоря:559 «знай,3045 что в тот день,3117 в который ты выйдешь3318 и пойдешь1980 куда-нибудь, непременно4191 умрешь»?4191 и ты сказал559 мне: «хорошо»;2896

42 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав до нього: „Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, говорячи: Того дня, коли ти ви́йдеш і пі́деш туди чи сюди, щоб ти добре знав, що конче помреш? І ти сказав мені: Добра це річ, що я чув.

43 зачем же ты не соблюл8104 приказания,4687 которое я дал6680 тебе пред Господом3068 с клятвою?7621

43 І чому́ ти не додержувався Господньої прися́ги та нака́за, що я наказав був тобі?“

44 И сказал559 царь4428 Семею:8096 ты знаешь3045 и знает3045 сердце3824 твое все зло,7451 какое ты сделал6213 отцу1 моему Давиду;1732 да обратит7725 же Господь3068 злобу7451 твою на голову7218 твою!

44 І сказав цар до Шім'ї: „Ти знаєш усе те зло, і знало твоє серце, що зробив ти Давидові, батькові моєму. І поверне Господь твоє зло на твою голову.

45 а царь4428 Соломон8010 да будет благословен,1288 и престол3678 Давида1732 да будет непоколебим3559 пред3942 Господом3068 во5704 веки!5769

45 А цар Соломон — благословенний, а Давидів трон буде стояти міцно перед Господнім лицем аж навіки“.

46 и повелел6680 царь4428 Ванее,1141 сыну1121 Иодаеву,3077 и он пошел3318 и поразил6293 Семея, и тот умер.4191

46 І цар наказав Бенаї, Єгоядиному синові, і той вийшов і вра́зив його, — і він помер. І царство зміцніло в Соломоновій руці.